«Бувають в історії народів дати, - констатував С. Єфремов, - які немовби розривають надвоє їхнє життя і кладуть нову межу високу посеред рівного шляху історичних подій…Ми маємо таку історичну дату – це пам’ятний в історії України рік 1798. Того року прилетіла перша ластівка українського національного відродження – невеличка книжечка, од якої не тільки початок нового українського письменства рахуємо, а й новий етап позначаємо в історії Українського народу. З неї в українському письменстві починається той потужний дух свідомого демократизму й людяності, боротьбі за право людини й нації, простування до добра і волі, який озивався і раніше, але з цього часу зробився вже домінуючою нотою в нашому письменстві. То була «перелицьована» на українську мову «Енеїда» Івана Котляревського, перший твір нового письменства, що знайшов широкий відгук в Україні.»
Питання про те, чи можлива й потрібна українська література окремо від російської та чи має вона право на існування, порушувалося ще за часів Шевченка. І хоч представники широких кіл російської громадськості, за невеликим винятком (О. Герцен, М. Чернишевський, О. Добролюбов), радили українським письменникам «занехаяти свою «мертву» мову й наслідувати Гоголя», впливу української мови тоді ще не боялися та не робили спроб її заборонити.
Але згодом шовіністично налаштовані представники інтелігенції репресіями, заборонами та переслідуваннями намагалися викоренити навіть згадку про українську літературу як самобутню та незалежну.
У всі часи українська література була пов’язана з життям, соціальними та національно-визвольними прагненнями народу. Народ, який має власну мову та літературу, волітиме здобути незалежність, намагатиметься створити свою державу.
О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
В. Сосюра
Так давайте ж будемо поважати свою рідну мову, оберігати її та любити, і свою Україну.
Бюро перекладів «Переклад Бюро» Київ
Письмовий переклад

Ссылки на эту страницу:

URL:
HTML Link:
bbCode: