Щоб не заснути…він тримав ноги в тазі з холодною водою.
14 січня 1875 року в містечку Кайзерсберзі у Верхньому Ельзасі пастору Людвігу Швейцеру його дружина Адель народила другу дитину, Альберта.
Він був дивним, мрійливим хлопчиком. Природа і тварини (так, особливо тварини) цікавили його значно більше, ніж читання та письмо. Його зачаровувала музика. Граючи на піаніно, він імпровізував, линучи мрією вдалину. До того ж Альберт був страшенно сором’язливий і, що парадоксально, сміхотливий. Будь-яка дрібниця викликала вибух реготу, що неодноразово змушувало вчителів записувати в класному журналі: «Швейцер сміявся на уроці». Та ніхто і не здогадувався, що хлопчика вже в цьому ніжному віці мучила думка про несправедливість світу, про невідповідність реальності і задуму Творця.
Навчаючись у Страсбурзькому університеті на теологічному і філософському факультетах, Альберт не щадив себе: щоб не заснути під час нічних занять, він тримав ноги в тазі з холодною водою. Тільки чудове здоров’я дозволило йому витримати таке величезне розумове і фізичне навантаження.
Альберт часто міркував про своє призначення в цьому світі. «Думка про те, що мені дана така щаслива юність, завжди була присутня в моїй уяві, - писав у своїх спогадах професор, - і все з більшою виразністю поставало переді мною питання, чи повинен я приймати це щастя як щось звичайне. Роздум щодо права на щастя був другим найбільшим переживанням мого життя. Як переживання воно з’єдналося з першим, що переслідувало мене з самого дитинства; я маю на увазі моє найглибше співчуття болю, що панує в оточуючому світі».
У 21 рік він прийняв важливе рішення: до тридцяти стане читати проповіді, займатися наукою і музикою, а після – присвятить себе безпосередньому служінню людям. Щоправда, що саме він робитиме, Альберт тоді ще не знав. Але життя таки пішло за планом.

Бюро перекладів «Переклад Бюро» Київ

Ссылки на эту страницу:

URL:
HTML Link:
bbCode: