Кожен народ іде своїм шляхом до створення писемності.
Первісні люди, щоб запам’ятати місце перебування, напрям руху мисливців, сигналізувати про наявність якихось предметів або істот, використовували зламані гілки дерев, укладені в певному порядку стріли, камінці тощо. Це були перші спроби людини передати повідомлення за допомогою мнемонічних знаків. Чи можна їх вважати письмом?

Часто самі речі не означали нічого, а використовувались як умовні знаки.

Таким було письмо кіпу, поширене в стародавніх інків, — вузликове письмо: на паличку нав’язувалися різноколірні шнурки з вузликами.

Таким було й письмо ірокезів - вампум: на пояс у певній послідовності чіпляли різноколірні черепашки, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка, пофарбована в білий колір, означала щастя, мир, у чорний — небезпеку, у червоний - війну.

Своєрідним предметним письмом є палички гінців в Австралії - палички із зарубками різної конфігурації. Вони допомагали посланцю краще запам’ятати й передати зміст повідомлення.

Залишки таких примітивних форм передачі інформації живі й у свідомості сучасної людини. Скажімо, звичай вітати гостей хлібом і сіллю, що символізує гостинність та добре ставлення. Відомий здавна український звичай, коли дівчина підносить парубку гарбуза на знак незгоди вийти за нього заміж. Чорний одяг сповіщає про траур того, хто його носить, у білий одяг одягається наречена в день шлюбу. Обручка на руці повідомляє про те, що людина одружена.

Бюро перекладів «Переклад Бюро» Київ

Ссылки на эту страницу:

URL:
HTML Link:
bbCode: