Іншомовне слово солдат має власне український відповідник вояк:
«Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець» (І. Франко);
«Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони» (О. Гончар).

Слову вояк, треба віддавати перевагу в українському війську, як і слову військо перед словом армія. Безперечно, не слід цуратися чужого. Та чи варто заради чужого забувати своє?

Особливо, коли це своє відповідає всім законам мови, тривалий час уживалося в ній і було відтіснене на другий план з позалінгвістичних міркувань:
«Брат господарює, а він служить у війську» (Г. Квітка-Основ’яненко);

«Іде військо, ще й друге,
А за третім стиха —
Не дивися, безталанна —
Везуть тобі лихо» (Т. Шевченко);

«Попереду всього війська Три старшини виступали» (Леся Українка);
«Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська» (М. Рильський).

І не треба боятися закидів у «хуторянстві» та «архаїзації», до яких іще зовсім недавно вдавалися прискорювачі злиття мов. Навряд чи комусь спаде на гадку чи вистачить сміливості звинувачувати в хуторянстві, приміром німецьку мову. А в німців навіть для понять телефон, телевізор, телескоп є назви, утворені не тільки від греко-латинських, а й від суто німецьких основ: Fernsprecher, Fernseher, Fernruohr.

Бюро перекладів «Переклад Бюро» Київ

Ссылки на эту страницу:

URL:
HTML Link:
bbCode: